Ранній вік (2—3 рік життя)

     Ранній вік — період інтенсивного розвитку дитини. У педагогічній практиці важливе значення мають особли­вості процесу адаптації дитини до зміни умов у її житті й діяльності при вступі до навчально-виховного закладу.

Батьки найчастіше хвилюються через те, наскільки швид­ко малюк адаптується до нового середовища. І не дарма, адже відомо, що зміни соціального середовища відобража­ються на психічному та фізичному здоров’ї дитини, яка вперше переходить із замкнутого сімейного кола в коло широких соціальних контактів.

Слід усвідомити, що коли перший урок «виживання» засвоєно успішно, надалі дитина буде швидко адаптуватися в будь-яких нових обставинах протягом усього життя. І це один з основних аргументів прихильників дитячого садка.

Останнім часом до нашого дошкільного закладу зверта­ється все більше батьків, які хочуть віддати дітей до гру­пи раннього віку. Причини різні, але головне, що батьки усвідомлюють: у дошкільному закладі дитина отримує ква­ліфікований догляд, розвиває свої інтелектуальні здібності та комунікативні вміння.

Працюючи за Базовою програмою розвитку дитини до­шкільного віку «Дитина», розуміємо, що у вихованні важливе все: і особистість педагога, і методи, і засоби впли­ву, особливо коли мова йде про дитину раннього віку. Саме тут закладається підґрунтя, на яке спиратимуться і вихо­вателі дошкільних груп, і вчителі школи, і дитина в май­бутньому. Тому потрібно приділяти велику увагу підвищен­ню рівня психолого-педагогічних знань, вивчати проблеми, що стосуються раннього віку — його специфіку, особливос­ті організації життя та навчально-виховної роботи. Назвемо деякі з цих проблем:

• психолого-педагогічні особливості розвитку та завдан­ня виховання дітей третього року життя;

• психологічна підтримка дітей раннього віку;

• соціалізація трирічних дітей;

• адаптація малят до умов дошкільного закладу;

• сучасні підходи до організації життя та навчально-виховної роботи в групах раннього віку;

• створення розвивального предметного середовища;

• підвищення ефективності роботи з батьками дітей ран­нього віку.

Окрему увагу слід приділяти тому, щоб обладнання ігро­вих куточків постійно приваблювало до себе малюка. Особ­ливе місце віддати дидактичним іграм, розвивальним мате­ріалам, призначеним для розвитку психологічних процесів (мислення, уваги, пам’яті, мовлення), засвоєння сенсорних еталонів, розвитку дрібної моторики. Треба підбирати ігри та ігровий матеріал різного рівня складності.

Крім того, для пізнання навколишнього світу малюкові знадобляться такі предмети, як глина, пісок, вода, папір, олівці. Усі вони мають спільну властивість — відсутність певної форми та чіткого призначення, що є поштовхом для дитячої творчості. Знайомитися з навколишнім світом для малюка означає кидати, розглядати, розривати, нюхати, лизати, відчувати вагу предметів, їхню форму і структуру поверхні. Ось чому дітям так подобаються ігри з піском та водою. Слід подбати, щоб у куточку були не лише традицій­ні іграшки (совочки, відерця, формочки, сачки, іграшки, що плавають у воді), а й камінчики, трісочки, пляшечки, штампи, силуетні фігурки людей, тварин, казкових персо­нажів тощо.

Малюнки – це безпосереднє вираження особистості, ха­рактеру.

Як створити позитивний емоційний комфорт у колекти­ві кожній дитині? Слід особливу увагу приділити вивченню темпераменту дитини, а саме: індивідуальних особливостей у виконанні щоденних, буденних справ, спілкування. Зна­ючи тип темпераменту, можна керувати емоційним станом дитини, нейтралізувати небажані вияви емоцій. У цьому допоможуть такі розвивальні куточки:

• «термометр настрою» – за його допомогою діти вчать­ся розрізняти свої емоції, а пізніше – контролювати негативні;

• «аркуш гніву» – його можна рвати (для сангвініків та холериків), можна зробити з нього салют;

• «торбинка для емоцій» – у неї можна накричати, зав’язати на вузлик, а потім випустити на вулицю «злючку».

Щоб навчально-виховна робота у групах раннього віку була ефективною, треба давати поштовх розкриттю здібнос­тей малюків, заохочувати дітей до пізнання. Навчально-виховну роботу варто здійснювати розумно, у певній систе­матичності та послідовності, з урахуванням індивідуальних особливостей, рівня розвитку кожної дитини. Основними критеріями у плануванні педагогічної роботи є встановлен­ня зв’язку між її окремими видами, змістом занять із різ­них розділів програми, між заняттям та іншими видами діяльності малюків. Один із найголовніших принципів пла­нування — повторюваність, завдяки якій у дітей раннього віку формується система знань, розвиваються сенсорні та пізнавальні здібності. Отже, складаючи перспективне тема­тичне планування, треба дотримуватися комплексного під­ходу, інтеграції видів діяльності.

Проте повноцінний пізнавальний розвиток дитини забез­печується тоді, коли дошкільний заклад виховує дитину ра­зом із батьками.

Із приходом малюка до дошкільного закладу його життя змінюється: по­стійний контакт із ровесниками, нове приміщення, що хо­ває в собі багато невідомого, інший стиль спілкування. Ма­люк входить у нове для нього середовище і звикає до нових умов. Тому в період адаптації важливе:

• поступове заповнення груп;

• неповний день перебування в дитячому садку;

• збереження 2-3 тижні звичок, що притаманні дитині;

• щоденний контроль стану здоров’я, емоційного стану, сну дитини в перший місяць.

Аналізуючи досвід родинного виховання, переконуємось: досить часто батьки розуміють, до якої мети треба прагну­ти, виховуючи свою дитину, які особливі якості варто в ній формувати, але здебільшого не знають, як це робити. Так виходить тому, що батьки не підготовлені до виховної ро­боти, не розуміють складного процесу психічного розвитку дитини, її самостійності, цінності раннього дитинства.

Простежується тенденція, коли батьки, не розуміючи важливості раннього віку у формуванні особистості, ділять своїх дітей на «ще маленьких» і «вже дорослих».

Іще від початку знайомства з родиною ми намагаємося встановити партнерські взаємини, що є запорукою подаль­шої співпраці.

По-перше, вивчаємо рівень знань батьків про ранній вік узагалі та індивідуальні особливості їхньої дитини зокрема. Пропонуємо домашні завдання на теми: «Що б я робив, як­би мені було три роки», «Перелічіть 10 учинків дитини, які здивували вас і були для вас несподіваними». Ознайомлює­мо батьків із психологічними особливостями дитини під час критичних періодів у її житті (адаптації до умов дошкіль­ного закладу, «кризи трьох років»), «надсилаємо» батькам листи від імені дитини; листівки з фотокартками членів ро­дини тощо.

Видатний педагог В. Сухомлинський сказав: «Я твердо переконаний, що є якості душі, без яких людина не мо­же стати справжнім вихователем, і серед цих якостей на першому місці – уміння проникнути в духовний світ ди­тини».

Отже, правильно організована педагогічна робота спри­яє пробудженню думки, розуму і почуттів дитини, дає їй можливість відчути себе вільною, значущою, сповнює жит­тя малюка яскравими подіями, а розмаїття контактів тре­нує навички соціально-рольової поведінки. Принаймні саме це є основою гуманної педагогіки.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​