"ТЕРЕМОК"

«Патріотичне виховання дошкільників»

 

Базовий компонент дошкільної освіти спрямовує нашу роботу на формування різнобічно розвиненої, духовно багатої, оптимістично та патріотично налаштованої особистості.

Отже, перед нами, працівниками освітньої галузі стоїть завдання надзвичайної ваги – виховати громадянина – патріота своєї Батьківщини, культурну, освічену людину, яка гідно представлятиме свою державу.

У цьому зв’язку величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

 

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

• формування духовно-моральних взаємин;

• формування любові до культурного спадку свого народу;

• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

• почуття власної гідності як представників свого народу;

• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Але патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любові до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

 

Виховання любові до Батьківщини, до своєї  Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

 

Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках.Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі- як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

 

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

 

Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:

1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4) ставлення до державного устрою.

 

Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

 

Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків і рідного дому, до дитячого садка, вулиці, міста, любові до рідної країни. Але справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен. У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

   Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”.

 

Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання.

Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

 

При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити ,які квіти цвітуть на українських полях і луках .

 

Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.

Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів .Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу .

    Значну роль у вихованні у дітей любові до своєї Батьківщини, свого народу відіграють народні традиції – досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління.Тому важливе значення має створення у дошкільному закладі міні музею,на базы якого проводимо майстер-класи,до якого постійно організовуємо екскурсії,педагоги складають заняття спираючись на його експозиції, які до речі періодично поповнюються дітьми та дорослими.

 

У кожній групі організовані куточкі з народознавчої  та патріотичної тематики. 

 

    Діти також мають знати, що український народ - один з найпісенніших народів світу. Тож варто з дитинства прищеплювати любов до української народної пісні, адже виховання у дітей естетичних почуттів має велику гуманістичну мету — виховання щирості душі, доброти та доброзичливості. З цього приводу доброю традицією стало проведення народних свят, обрядів та тематичних тижнів: українського фольклору, народної культури, днів укр. козацтва, пісенності та мови, захисника України, соборності, вишиванки, міста, матері ,сім’ї, різних національних свят.

 

 Сухомлинський вважав, що успіх у вихованні громадянсько-патріотичних якостей у дітей дошкільного віку багато в чому залежить від взаємодії педагога  з сім’єю. Тому в своїй роботі ми вважали за необхідне приділити особливу увагу роботі з батьками. Систематично проводимо батьківські збори та консультації,тематичні виставки, родинні свята.

 

 І на останок,  треба наголосити,що справжні патріотичні почуття здатний виховувати тільки високоосвічений,та  інтелігентний педагог-патріот, який разом з дітьми щиро радітиме успіхам вітчизняних спортсменів, артистів, учених, переживатиме їх невдачі. Такий педагог зуміє допомогти дітям усвідомити, що патріотизм є благородною пристрастю людини, він не має нічого спільного з національним егоїзмом, тому  весь педагогічний склад працівників взяв собі за мету постійно вдосконалюватись в цьому напрямку, а саме:проводити виставки новинок методичної літератури з народознавчої та патріотичної тематики, консультації з метою покращення ріної мови,майстер класи та обмін досвідом з цьеї теми.

 

Висновок:Патріотично-громадянське виховання має глибоке коріння, проте на сучасний момент воно потребує нових підходів, творчого вдосконалення, та постійной систематизації.