Сторінка практичного психолога

Дитинство - це ранок життя людини, а ранок має бути щасливим!

Головні завдання психологічної служби ЗДО:

1. Підвищення психологічної культури педколективу та утворення стабільного психологічного клімату;

2. Допомога вихователям у забезпеченні особисто-орієнтованого підходу до кожної дитини з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей дітей при організації їх виховання та навчання;

3. Психологічна допомога малюкам, які вперше прибули до дитячого садка в адаптації до нового середовища;

4. Психологічна робота з психопроблематичними дітьми – діагностична та корекційно-розвивальна робота з дітьми, які потребують підвищеної уваги;

5. Виявлення готовності дітей шостого року життя до навчання у школі та розвиток пізнавальних процесів;

6. Консультаційна робота, надання практичних рекомендацій адміністрації ДНЗ, вихователям та батьками щодо психологічних проблем виховання дітей;

Вплив сім’ї на розвиток дитини

Родина для дитини – це місце його народження і основна середовище проживання. Вона визначає дуже багато чого в житті дитини. Зв’язок між батьками і дітьми відноситься до найбільш сильних людських зв’язків.

Благополуччю дитини сприяють доброзичлива атмосфера і така система сімейних відносин, що дає почуття захищеності, любові та прийняття, стимулює і направляє його розвиток.

Любов батьків – найбільший і незамінне джерело духовного та емоційного розвитку дитини, її моральних якостей, почуття впевненості в собі, позитивного сприйняття світу.

Вплив сім’ї

Сім’я забезпечує базисне почуття безпеки, яке є одним з основних умов нормального розвитку дитини. Вона дає дитині можливість без побоювань і страху взаємодіяти із зовнішнім світом, освоювати нові способи його дослідження та реагування.

Бороденко Ольга Олександрівна (спеціаліст вищої категорії)

Працює в закладі з 2018 року.

Освіта : повна вища.

Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, 2000 р.

Спеціальність : "Початкове навчання, психологія".

Кваліфікація : вчитель початкових класів, практичний психолог у закладах освіти.

Батьки є джерелами необхідного життєвого досвіду. Діти вчаться у них певним способам і моделям поведінки. Батьки впливають на поведінку дитини, заохочуючи або засуджуючи певний тип поведінки, а також застосовуючи покарання і визначаючи прийнятну для себе ступінь свободи дій дитини.
Спілкування в сім’ї впливає на формування світогляду дитини, дозволяє йому виробляти власні норми, погляди, ідеї.
Морально-психологічний клімат сім’ї – це школа відносин з людьми.

Відносини в родині мають вирішальний вплив

на розвиток дитини!

Поради батькам: як підготувати дітей до школи

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.

У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання. Накопичення цих передумов — непроста справа.

Що ж можна і чого не можна робити до школи?

• до приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;

• оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;

• проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

• прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати,

• думати, осмислювати побачене і почуте;

• навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;

• вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей — дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.

СТИЛІ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ

Сім’я особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і горе, роздуми і сумніви. Саме від сімейного спілкування віє теплотою і сердечністю, турботою про дітей, доброзичливістю і чуйністю. Психологи стверджують, що саме сімейне спілкування — запорука доброго настрою і душевного спокою. І з другого боку — ніде люди не ранять так боляче, як вдома, в сімейних конфліктах. Психологічний клімат родини дуже важливий для психічного здоров'я дитини, він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту, або дискомфорту. Стиль поведінки батьків позначається на становленні дитини, її розвитку.

Кожна історична епоха характеризується своїми стилями виховання. Під стилями сімейного виховання слід розуміти найбільш характерні способи ставлення батьків до дитини, що застосовують певні засоби і методи педагогічного впливу, які виражаються у своєрідній манері словесного обігу та взаємодії.

ДЕМОКРАТИЧНИЙ. Батьки визначають та заохочують самостійність дітей. Вони відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки, допускають зміну своїх вимог у розумних межах.

Діти у таких батьків добре адаптовані, упевнені у собі, вони добре навчаються, та мають високе само оцінювання.

АВТОРИТАРНИЙ.Батьки віддають накази, сподіваючись беззаперечного виконання, встановлюють жорсткі вимоги та правила, не допускають їх обговорення, дозволяють дітям лише мінімальну незалежність.

Діти таких батьків часто боязкі та похмурі, невибагливі та вразливі.

ЛІБЕРАЛЬНИЙ.Такі батьки не достатньо або зовсім не регламентують поведінку дитини, у них беззастережна батьківська любов. Дітям надають необмежену свободу, не встановлюють будь-яких обмежень. Батьки прагнуть бути завжди з дитиною, вирішувати за неї всі її проблеми. Дитина займає центральне місце в сім'ї.

Такі діти схильні до неслухняності та агресивності, поводяться неадекватно та імпульсивно.

ІНДИФЕРЕНТНИЙ. Між дітьми і такими батьками холодні взаємини. Батьки обтяжені власними проблемами, не мають сил на виховання дітей. Вони часто байдужі до власних дітей, не встановлюють жодних обмежень.

При такій поведінці батьків дитину ніщо не втримує від вияву асоціальної поведінки.

НЕДИТЯЧІ ЗАПИТАННЯ

Коли та яких запитань очікувати від дитини?

До 2-3 років дітей цікавить тіло, великого значення набуває пошук відмінностей між дівчатами і хлопчиками.
У 3-4 роки діти починають цікавитися: «Звідки беруться діти? Чому в жінок виростають животи?» У такому випадку дайте зрозуміти дитині, що її запитання нічим не відрізняється від багатьох інших, і звичайним голосом поясніть, що діти з’являються з животика. Малятко певний час там перебуває, а коли виростає до відповідних розмірів, лікарі його звідти дістають. Так саме спокійно варто пояснити дитині, що це процес – народження дитини. При цьому запитання, де малюк взявся у мами в животі, не виникне – воно з’явиться пізніше.
У 5-6 років від дитини можна почути запитання на кшталт: «Як потрапляють діти у живіт до мами? Як вони там ростуть і розвиваються?»
У 6-8 років діти цікавляться, яку роль батько відіграє у появі дитини. При відповідях на подібні запитання завжди варто наголошувати, що діти з’являються тому, що батьки люблять одне одного і хочуть поділитися цією любов’ю з донечкою або синочком. Кожній дитині потрібно чути подібні слова і відчувати, що вона бажана, що її люблять просто за те, що вона у них є.

Вчасно дана батьками інформація про появу дітей може стати протиотрутою від вульгарних розповідей, які дитина почує на вулиці. У будь-якому випадку головне завдання батьків – завоювати довіру дитини. Інформація, почута з ваших вуст, значитиме для малят більше, ніж те, що розкажуть їй у дворі.

Але чому багато дітей не розмовляють із батьками відверто на цю тему? Насамперед цьому заважає ухиляння батьків від відповіді або неправдиві відповіді, які створюють бар’єр у спілкуванні з дітьми. Деякі батьки самі не отримали відповідного виховання, тому не знають, як говорити зі своїми дітьми, некомпетентність батьків у питаннях статевого виховання породжує неправильне ставлення дітей до зазначеного аспекту життя.

Як не потрібно відповідати на «незручні» запитання

Уникайте відповідей «Виростеш – дізнаєшся», особливо коли це має інший підтекст: «Відстань!» або «Іде геть!», тому що дитина піде, але задовольнятиме свою цікавість з інших джерел.
Не сваріть і не соромте дитину за те, що вона поставила подібне запитання, адже діти найбільше бояться гніву батьків.
Не обманюйте дитину, розповідаючи їй про лелеку чи капусту. Зараз дуже багато «просвітлених» дітей, які піднімуть подібні історії «на сміх». Ваш малюк може зрозуміти, що його авторитетні батьки сказали неправду, тож чи можна після такого їм довіряти?
Недоцільно все переводити на жарт. Дитину може образити, що її не сприймають серйозно.
Не варто створювати «заборонених» тем. Що більше інформації в дитини, то краще вона захищена від негативного впливу вулиці.
Дитині неможливо розказати надто багато: вона сприйме лише те, що може усвідомити в даний момент.
Необхідно пам’ятати, що заборонений плід –солодкий

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО САДОЧКА

Щоб бути більш спокійною і впевненою, що дитина зможе разом з мамою подолати складності, важливо розуміти, ЩО відбувається з дитиною при адаптації.

Стадії проживання адаптації до дитячого садка дуже схожі на стадії, які ми проживаємо при втратах, тому що, приходячи в садок, дитина переживає певну втрату звичного способу життя.

Перша стадія: шок, заперечення.

На цій «сходинці» діти зазвичай чинять опір, говорять:

- Ні, я не піду в садок!

Це природна і абсолютно нормальна реакція.

Друга стадія: дитина розуміє, що нікуди від садочка не подітися, всеодно до нього прийдеться ходити

Цей період зазвичай проявляється агресією. Дитина може відштовхувати від себе, плюватися, штовхатися, бити маму, вихователя, дітей. Дитина висловлює агресію до того, що відбувається прямо зараз. Вона має право на ці емоції.

Третя стадія: торг, тобто дитина починає торгуватися.

Якщо дитина вже вміє говорити, то на цій стадії від неї можуть надходити подібні питання:

- Давай я піду з тобою на роботу?

- Давай ти не підеш на роботу?

- Давай я залишуся з бабусею? ..

Дитина шукає спосіб, як зробити так, щоб залишитися без садочка.

Якщо дитина поки не говорить, то таке бажання може виливатися в психосоматику і, наприклад, проявлятися температурою.

Четверта стадія: печаль.

Печаль невгамовна, з самими гіркими сльозами. Дитина горює, оплакує своє становище, недосконалість цього світу, в якому не можна завжди бути з мамою.

П'ята стадія: смиренність і прийняття.

Після проходження цієї стадії дитина відкриває для себе плюси перебування в дитячому садку. Коли вона відсумувала, тоді вона може помітити, що в дитячому садку, в принципі, не так вже й погано.

Всі ці стадії проходить кожна дитина, але у когось вони можуть виражатися більш яскраво, у когось - менш. Хтось швидко проходить ці стадії, а хтось затримується на певному етапі.

Буває і так, що стадії проживання просто циркулюють протягом тривалого часу.

Кожна дитина проходить стадії по-своєму. Важливо пам'ятати, що всі зазначені вище пункти – нормативні.

Знання про етапи проживання адаптації допомагають нам:розуміти, що відбувається з дитиною в конкретний момент і

зберігати спокій, тому що ми знаємо, що це природний механізм проживання адаптації.

Від чого залежить, як дитина проходить стадії адаптації?

Від темпераменту дитини.

Якщо дитина інтровертна, то у неї проходження кожної стадії менш виражено зовні - вона проживає їх усередині себе. І тоді на стадії торгу, наприклад, трирічна дитина не торгується з мамою відкрито, а просто може почати змінювати свою поведінку, експериментувати:

- А якщо я буду краще себе вести і слухатися маму, тоді я не піду в садок?

Коли батькам варто турбуватися?

У разі, якщо дитина зависає на якійсь стадії: наприклад, залишається на стадії агресії і ніяк не переходить в печаль і прийняття.

Як можна допомогти дитині в такому випадку перейти в печаль і прийняття?

Надайте їй можливість цю агресію все ж таки виплеснути, щоб не залишати її всередині.

Буває так, що зависання на цій стадії відбувається, тому що цю агресію заборонено проявляти.

Якщо ви розумієте, що зараз дитина проходить стадію агресії, то це не означає, що можна бити маму. Це означає, що ми виставляємо кордони і пропонуємо дитині варіанти: побити подушку, дозволити покричати, дозволити покидатись чимось м'яким.Дитина може впоратися і з тим, що вона якийсь час побуде без мами, і з тим, що їй не хочеться, але потрібно йти в дитячий садок.

Важливо вірити в те, що ваша дитина сильна і здатна впоратися.

Для цього потрібно мамі зберігати спокій і впевненість. Розуміння того, як проживається адаптація, допомагає нам у цьому.

Переходимо до рекомендацій

1. Заздалегідь налаштуйте графік так, щоб режим дня дитини збігався з режимом дня в садку.Як мінімум, почніть привчати дитину до ранніх підйомів. Для налагодження режиму дня досить однієї умови - високої мотивації батьків.

Хороший фізичний стан - одна з умов, що полегшує психологічну адаптацію. Дитина, яка виспалася, легше переносить стрес

2. Легше адаптуються ті діти, у кого вже був благополучний досвід розлуки з мамою: залишаючись з іншими близькими дорослими (бабуся, тітка, подруга мами), дитина спокійно гралася деякий час до маминого повернення.

Добре б актуалізувати цей досвід за тиждень до початку відвідування садка, почавши регулярно на якийсь нетривалий час відлучатися від дитини.

3. У перший візит в дитячий садок дитина просто знайомиться з обстановкою і вихователем.

Залишати в садку бажано не раніше, ніж дитина піде на контакт з вихователем або хоча б перестане боятися цю «чужу тітку».

4. Якщо в групі в цей період немає постійного вихователя, а кожен день новий підмінний, але є постійний помічник вихователя, тоді краще, щоб дитина йшла до нього. Для малюків важлива сталість.

5. У перші дні часто буває, що дитина в садку відмовляється від їжі. Буває, що від сильного стресу навіть не може ковтати і давиться їжею. Тому краще погодувати вдома.

Якщо дитина погоджується сісти за стіл разом з усіма і проявляє інтерес до їжі, тоді можна приводити з ранку голодною.

6. Бажано за кілька місяців до відвідування дитячого садка почати вдома готувати блюда з меню дитячого садка. Тому що маленькі консерватори відмовляються їсти те, що незвично виглядає.

Дитина, яка звикла їсти тільки макарони і пельмені, ймовірно, буде відсувати овочеве рагу і запіканку.

Деякі батьки тривалий час годують дітей «баночним» дитячим харчуванням. Дитина, яка отримує вдома тільки протерту їжу приходить в садок з несформованим навиком жування і давиться твердою їжею.

7. Важливо, щоб сам процес прийняття їжі вдома не особливо відрізнявся від того, як це відбувається в садку.

Наприклад, годування вдома «на ходу», під час гри, перед телевізором призводить до того, що дитина в садку тікає з-за столу голодною, тому що без концентрації уваги на мультфільмі або грі, не може довго сидіти на одному місці.

8. Якщо дитина легше розлучається з татом, ніж з мамою, нехай спочатку в садок відводить тато.

Якщо в роздягальні трапилася істерика-протест, дитина катається по підлозі і не дає себе роздягати, краще запросити вихователя і передати їй дитину в такому вигляді. Попрощатися й піти.

Правило «довгі проводи - зайві сльози» справедливо і для цієї ситуації. Поки мама поруч і не пішла, дитина сподівається утримати маму, відчайдушно чинить опір. Коли мама йде, стадія гніву змінюється стадією печалі і прийняття.

Спроби «домовитися» і відпроситися: «Можна я вже піду?» - по суті, обман дитини, формування помилкового переконання, що відвідування садку залежить від її бажання, а не від рішення дорослого.

Базова умова успішної адаптації криється в правильному ставленні до дитячого садка всіх членів сім'ї як до усвідомленої необхідності.

9. Не зникайте непомітно. Раптове зникнення, коли мама намагається відвернути увагу дитини іграшками і тихенько піти, вважаючи, що тим самим вона уникає стресу розставання, не зменшує кількість сліз.

Сльози все одно будуть потім, коли дитина схаменеться. Гірше за сльози при розставанні - факт зникнення мами.Так формується недовіра до мами, до світу, страх, що мама може зникнути в будь-який момент, навіть вдома. Найкраще придумати ритуал прощання, який буде повторюватися кожен день.

10. Нехай у малюка буде з собою «шматочок дому» - улюблена іграшка – і «шматочок мами» - предмет, який пов'язує його з мамою. Це може бути мамина фотографія на дверцятах шафки або хустинка, яка пахне маминими духами, або мамин гребінець, або мамина візитка.

11. Не варто намагатися розважити дитину в цей важкий для неї період походами в цирк, зоопарк, кафе. Цим ще сильніше навантажується нервова система дитини.

Краще більше проводити часу в звичній домашній обстановці, граючи і розмовляючи з малюком.

Ці прості і при цьому дієві, перевірені за багаторічну практику рекомендації допоможуть вашій дитині (і вам!) легше пройти період адаптації.

"ТЕРЕМОК"

ЗДО № 5

Сторінка практичного психолога